Мігрень- це хронічне неврологічне захворювання, що характеризується нападами пульсуючого, частіше одностороннього головного болю, що підсилюється внаслідок фізичної активності. Окрім головного болю, мігрень часто супроводжується цілою низкою інших неприємних відчуттів, таких як нудота, блювання, короткочасна втрата зору, світло,- і звукобоязнь. Напади стереотипні, можуть тривати від 4 до 72 годин. Симптоматика мігрені описана ще у давньогрецьких медичних працях. Винуватцями хвороби стародавні греки вважали злих духів, що поселилися в голові. Їх проганяти пропонувалося трепанацією черепа. Теорія походження хвороби еволюціонувала, і на сьогодні маємо нейросудинну концепцію. Люди з мігренню мають підвищену збудливість клітин кори головного мозку. Внаслідок цього активуються волокна трійничного нерва та втягується пов'язана з ним судинна система, яка відповідає за сприйняття болю голови. А далі наростає каскад вивільнення білків та речовин, що запалюють кровоносну судину і, як наслідок, біль підсилюється. Підсилений біль з новою силою атакує трійничний нерв і ...коло замикається. На частоту та інтенсивність виникнення нападів мігрені впливають різноманітні внутрішні та зовнішні фактори, які називають тригерами. Ось найчастіші:
- зміна погодніх умов;
- фізичне навантаження;
- нерегулярний прийом їжі ( частіше голодування);
- споживання деяких харчових продуктів ( какао, шоколад, горіхи, цитрусові, копченості);
- прийом алкоголю ( червоне вино, пиво, шампанське);
- надлишковий сон або, рідше, недосипання;
- недостатнє споживання води;
- стрес, тривога;
- різкі запахи, яскраве світло;
- гормональні цикли.
Ну і, звичайно, спадкова схильність.
Є два види терапії: лікування самих нападів мігрені та профілактичне лікування.
Діагностує цю хворобу лікар невролог. Самостійно діагностувати не варто, бо за подібними проявами можуть маскуватися інші хвороби.